Перша реколекційна наука отця д-ра Романа Островського про біблійного Йова

16 березня 2020

Біблійний Йов — приклад, як пережити кризу коронавірусу

Сьогодні ми проживаємо всі разом дуже особливий час, специфічний час. Хтось може із нас подумати про час Великого посту, який для кожного християнина є особливим. Хтось може подумати зараз про цей час карантину, коли наше звичне життя починає ламатися, починає видозмінюватися. Тому в нас ця сьогоднішня ситуація, те що стається, викликає певне здивування, якнайменше, а часом і заперечення. Нам здається, що це не може з нами трапитися. Це не могло б мати місце тут, зараз у сучасному світі, коли ми настільки пройшли, просунулися далеко в технологіях. Ми змогли зробити стільки всього. І раптом, одна невеличка, здавалося б маленька частинка, яка повністю ламає людське життя, ламає наш усталений порядок, наші звички, наш ритм. І більше того, заставляє нас наново подумати над тим, що таке є людське життя і наскільки воно є крихке. Насправді і наскільки воно потребує захисту Божого. Все таки цей зв’язок, який нам здавалося в нас є з Творцем, але сьогодні ми можемо пережити, переосмислити його зовсім по-іншому.

Наш глобальний світ у всіх його параметрах помінялися. І ця зміна не є лише сьогоднішня, вона вплине на дуже багато років, а можливо століть вперед. Але будь-яка криза, як показує нам Святе Письмо, це є можливість задуматися. Це можливість зупинитися і дати собі відповіді на ті найважливіші екзистенційні, як кажуть філософи, запитання про наше існування, про те, що ми можемо зробити. Існують різні шляхи вийти, так б мовити, з кризи. Ми можемо отримати новий досвід, його пережити, перемолити і бути сильнішими. Або можемо впасти в певну зневіру, депресію, нарікання і ще потім довго шукати виходу із цієї ситуації, яку самі створили. І перша важлива річ — це прийняти нашу слабкість. Це правда, людська природа насправді є слабкою. Попри те, що вона є покликана до чогось величного, до чогось славного, до обожествлення, як говорить нам Святе Письмо традиція церкви, але насправді в ній є багато слабкого.

І сьогодні, в цей перший день роздумів, таких ще буде декілька, я пропоную роздумати над досвідом особи біблійного персонажа, котрий пройшов дуже подібний шлях. Я б сказав навіть набагато важчий в певних моментах шлях, ніж ми сьогодні проживаємо. Сьогодні я пропоную всім нам подивитися на приклад многостраждального Йова. Це дуже відома історія, я думаю немає людини, котра б не читала цієї книги або хоча б не чула щось, власне про цього персонажа. І його життя може стати для нас певною відповіддю або можливістю зустрітися з тим, що вже проживали до нас інші люди. Тому, що в його досвіді вкладено набагато більше. Це є досвід усього народу, багатьох епох і того, що вже люди проживали, коли їм було найважче. Якщо будете мати можливість і нагоду, звичайно що рекомендую всім прочитати всі 42-ї глави цієї прекрасної книги. Вона не є проста для читання, вона потребує зупинитися і замислитись. І напевне це є одне з тих, що зараз має потребу кожен із нас, тому що до цього ми йшли, так б мовити досить швидко, ми рухалися, будували плани, ми проектували що ми будемо робити за місяць, два, півроку… Але в теперішній момент ми входимо в такий стан, коли потрібно зупинитися і переглянути, переосмислити базові речі свого життя. І можливо ця книга для когось стане відповіддю, або заставить ще раз переглянути те, що є важливим і може нам допомогти вийти із цієї ситуації.

Якщо поглянути на Йова, то в його житті було все. Як описує нам 1-ша і 2-га глави. Йов отримав від Бога повне благословення. Він мав багатство. Мав стада, мав землю, мав слуг. Більше того в нього була прекрасна сім’я. В нього були діти та дружина. Тобто все що людина може побажати, вона все отримала від Бога. Раптом, в один момент ситуація починає кардинально мінятися. В житті Йова починається серія катаклізмів, котрі немовби повністю руйнують весь його спосіб життя. І звичайно, якщо ми уважно подивимось, то ми зрозуміємо, що відбувається ця розповідь на двох рівнях. На одному рівні, земному, є Йов з його стражданнями, з його сім’єю, з його проблемами. А на іншому, небесному рівні відбувається немовби зустріч, де Господь дозволяє щоби сатана доторкнувся до Йова. І таким чином, немовби провірив, переглянув його віру. І декілька основних думок, які проходять через цілу книгу Йова. Перше — це питання нашої віри. Питання віри Йова, котре ми можемо спроектувати також для себе. Чи наша віра, вона залежить від того стану котрого ми перебуваємо. Чи наша віра залежить від наших успіхів, радості, багатства? Чи все ж таки це є щось інше. Це є те, що народжується з мого близького, інтимного можна сказати контакту з Творцем. І також, інше запитання, коли Господь забирає від мене все те, що я вважаю моїм, все те, що я вважаю потрібним, чи моє ставлення поміняється? Чи моя віра тоді зникне? Випарується? Чи навпаки, вона перебудується і дасть мені змогу і сили рухатися далі. І Йов, якщо прочитати книгу, проходить багато етапів. На початку, коли в нього забрано багатства, забрано все те, що він нажив. Навіть сини і дочки його загинули. Він ще тримається, так б мовити. Він намагається бути позитивним. Готовий відповісти на це випробування, на цей виклик Божий словами: «Господь дав, Господь взяв. Нехай ім’я Господнє буде благословенне!» Здавалося всі його випробування, страждання мали б зупинитися. Бог мав б побачити що ця людина є праведна. Про те, ми переходимо на ще один вищий рівень, важчий рівень. Тому, що Господь дозволяє сатані торкнутися життя і здоров’я Йова. Він починає хворіти, він лежить на попелищі, тому що в нього нічого нема. Все знищено і його вдаряє якась страшна недуга. Дехто каже що це страшна проказа. І він розуміє, що завершенням цієї хвороби є лише смерть. Фактично він вже за життя гниє і єдине що його чекає це смерть, котра йому не принесе радості. В такі моменти людина наново переглядає все своє життя. Вона продивляється все те, що відбулося і намагається це зв’язати в якусь нитку. Зрозуміти логіку тих подій, котрі відбуваються. Автор книги Йова розповідає нам що до Йова приходять його друзі. Вони приходять щоби його підтримати, щоби бути разом з ним. Це те, до речі, зараз ми можемо зробити один одному, зробити не фізично, але через телефон, через якесь послання, через просто контакти і допомогти іншим пройти цей період випробування. Але прийшовши, ці друзі, вони бачать наскільки він є у важкій ситуації, що вони сім днів і сім ночей йому нічого не говорять. Нічого йому не радять. Вони просто мовчать. Вони застигають, тому що перед лицем важкого, великого страждання насправді людські слова є безсильні. Насправді наші слова можуть дуже мало допомогти. Вартує радше мовчазна підтримка. Після цього Йов починає говорити. І те, що він говорить, якщо подивитися 3-тю главу Книги Йова, вона є досить складна. Вона є важка, тому що він нарікає. Але разом з тим він просить про те, щоби його життя немовби відкотилося назад. Щоби повернутися до того моменту, коли він народився. І навіть більше повернутися до того моменту, коли він зачався як Людина. Він хоче, щоби ці два моменти його життя зникли. Щоб Господь їх забрав. Щоб він їх стер з історії життя. Це можна зрозуміти суто по-людськи, тому що величезне, надмірне страждання вбиває людину, знищує, розтоптує. Перед лицем того людина може сказати: «Так, можливо було б краще не існувати» — каже Йов. «Мені б було тоді набагато простіше».

Але особливість книги її в тому, що він не зупиняється лише в наріканні, не лише ображається на Бога, друзів, картає їх. Він шукає. Він не мовчить. Його молитва, котра лунає протягом цілої книги, вона є дуже особлива. Це молитва, котра достукується до Бога, до небес і каже: «Боже, ти маєш мені відповісти! Ти маєш мені пояснити, тому що я логічного, здорового, розумного пояснення не можу знайти. Ця проблема та всі ці страждання мене притискають».

Тому Йов намагається достукатися до Бога. І з іншої сторони ми маємо трьох його друзів Еліфаза, Цуфара та Бігбада, котрі намагаються Йову показати певну земну мудрість, котра пояснює причину страждань.

Ми теж кожен з нас сьогодні ставить запитання: «Чому ці страждання впали на нас, на Україну? Чому вони впали на цілий світ? Що сталося з нами? Чому Бог допустив це дивне і не зрозуміле страждання?» Коли ми будемо читати, шукати, то ми знайдемо багато різноманітних пояснень. Так само друзі Йова. Подібно кожен з них давав свою логічну відповідь. Одні з них казали, що напевне Йов прогрішив. Тому Бог вдарив його за це. Інші казали, що людина є слабка і дуже часто ці страждання Бог посилає, щоби випробувати його і так далі… Але все що говорили вони Йову, пропонували як готову відповідь, він відкидав. Він не погоджувався не тому, що в його розумінні цей світ в його очах зараз падає у хаос. Він починає занурюватися у хаос, Тому що Божа логіка в ньому є відсутня. Він її не бачив.

Якщо уважно читати всі ці розділи, проглядати цілу книгу, ми бачимо, що Йов не замовкає. Він постійно робить те, що до цього жоден з його друзів не зміг на жаль дійти або зрозуміти. Він шукає зустрічі з Богом. Якщо друзі були задоволенні тим, що вони мають готові відповіді, то Йов не був готовий прийняти, що Господь просто так, надто просто так дозволив. Він хоче почути, що Господь відповість йому.

В останніх главах, Господь приходить до Йова. Він справді приходить до нього, але на свої: «Чому? Навіщо?» — принципі зараз з нас це кожен відчуває, Йов не отримує. Господь йому малює набагато більшу, глобальнішу картину світу. Він йому показує весь сотворений світ і запитує, немовби малюючи кожен день сотворіння, де ти був, коли я творив світло, небо, землю, рослини, тварини, птахів. Де ти був тоді? Що ти допомагав мені робити? Чи ти можеш, чи ти знаєш для чого є ці істоти? І таким чином, Господь вводить Йова в цю таємницю страждання, котра насправді людськими словами, людськими фразами не має пояснення. Вона є складана. Проте з неї можливо вийти в два і різні способи. Можна вийти способом зустрівши Бога, побачивши його. А можна навпаки, знайшовши якесь просте, банальне пояснення, цим задовільнитися. Але тоді не відбудеться все те, що має бути після кожного нашого падіння, страждання, нерозуміння нашої зустрічі з Творцем.

Йов відчував цю порожнечу, яка є навколо нього. Він відчував брак відповіді і розумів що повинен щось міняти. Ця його молитва нарікання, молитва, яка все таки показувала, що Бог є Бог, не є Богом машиною. Він не є механічним, якимось годинниковим майстром, котрий все запустив і залишив. Це жива істота, особа, котра хоче прийти до людини. Вона зможе прийти і йому допомогти. Завершення книги Йова показує саме так, що Бог приходить. Власне тут зароджується для кожного з нас наша надія. Власне християнська надія базується на тому, на нашій відкритості, що ми готові бути, ми готові відкриватися і вірити також, що Бог тримає все в своїх руках. Бо безнадійність каже що так, шансів не має. Потрібно за все забути. Дбати лише про себе, але християнська надія підштовхує нас як до довіри, так і до любові. Щоби любити, підтримувати інших, відкривати їм руку, говорити їм добре слово і не замикатися. Тому що наше замикання робить нас слабкими. Сьогодні ми можемо переплавити нашу ситуацію, нашу кризу, переглянути її, подивитися наново і побачити що Бог є Богом прихованим. Він є Бог, котрий проявляється кожного разу по-іншому. В кожні новій ситуації він відкриває нову сторону. Сьогодні кожен із нас, ціле людство прийшло до якось межі, за якої Бог хоче наново відкритися. Хоче знову поговорити зі своїми дітьми і дати якусь їм надію. Показати що ми не є самотні у цьому світі. Ми не є залишенні. Ми не є втрачені. Але потрібно зупитинися і дати йому можливість промовляти. Не зупинятися на тих пропозиціях і теоріях, котрі можуть існувати деінде. Тим паче як говорить нам у посланні до римлян апостол Павло: «Що праведник може надіятися проти надії». Навіть коли вже немає надії, коли вона зникає, він здатний в цій безнадії побачити що Господь справді його не лишає.

Я пропоную сьогодні кожному із нас зупинитися, присвятити час хто є вдома для своїх рідних. Хто ще є поза домом бути уважними і обережними з нашими близькими та співробітниками, друзями. Не забирати ні в кого надії та підтримувати один одного. Обов’язково знайти час щоб зупинитися, щоби роздумати, щоби побути на одинці із собою і з тими кого ми найбільше любимо.

Звичайно що не потрібно забувати про рекомендації від всесвітньої організації охорони здоров’я та від Міністерства охорони здоров’я України. Виконувати те, що вони радять. І основне не панікувати. Не дозволяти щоби наша паніка взяла над нами гору. Щоби наш неспокій передався іншим і став частиною того, що ми почнемо вносити хаос у своє життя і життя інших. Важливо бути тими, хто бачать цьому світі Божу логіку, Божу педагогіку, котра зараз є нам не зрозуміла. Нам важко відповісти чому і як. Але Господь дбає про свій світ. Ця мудрість, як говорить нам книга Йова, вона є часто глибоко схована. Про неї можуть не знати. Ми не знаємо де її шукати. Але Господь готовий прийти до людини. Він готовий їй відкритися, але лише потребує її присутності і її зупинки. Як говорить нам книга Йова вкінці, Господь його поблагословив. Він його підняв, він дав йому здоров’я. Він його надихнув і показав, що людина котра залишається вірною через весь цей період випробовувань, вона здатна досягнути набагато більшого. Амінь.


Новини УГКЦ

03 червня Глава УГКЦ: «Мирослав Скорик зумів почути, як співає українська душа про свободу»
03 червня Шпиталь Шептицького проведе тренінги з надання паліативної допомоги
03 червня Українці в Угорщині вшанували пам'ять кардинала Гузара
03 червня «Бог є джерелом правди для людини», - владика Йосафат Говера у своїх роздумах під час Декади місійності
03 червня Усіх небайдужих просять підтримати видавництво «Свічадо», яке потерпає через карантин
03 червня Блаженніший Святослав: «Нехай любов до Бога і до ближнього буде антидотом і справжньою вакциною проти вірусу страху»
02 червня Всеукраїнська рада Церков і Прем’єр-міністр домовилися опрацювати ключові позиції для взаємодії під час адаптивного карантину
02 червня У першу річницю інтронізації митрополита Бориса Ґудзяка «Живе телебачення» покаже фільм «Від серця до серця»