Коріння спільноти

30 березня 2025

Неодноразово на уділенні Святого Таїнства Хрещення ми були свідками молитви і помазання олією оглашенних (єлеєм) вух, чола, уст, грудей, плечей, долонь та стіп того, хто ставав учнем Ісуса. Цей жест має своє євангельське коріння. Про нього сьогодні йтиме мова в нашій молитві. У наших роздумах над значенням «бути Церквою та ставатись Церквою», через євангельські тексти відкриваємо коріння спільноти і її життєвість через благовістування зустрічі із Христом. Пригадуючи цю об’єднюючу усіх нас подію «Світло народів» проголошує: «Христос, великий Пророк, який свідченням свого життя і силою слова проголосив Царство Отця, здійснює своє пророче служіння аж до повного об’явлення своєї слави – не лише через ієрархію, яка навчає від його імені та його владою, а й через мирян. Для того Він поставив їх свідками і наділив розумінням віри та благодаттю слова (пор. Ді 2,17-18; Одкр 19,10), щоб сила Євангелія сяяла у щоденному, родинному і суспільному житті»(35).

Сьогоднішній євангельський уривок знову розповідає нам про чудо зцілення. У двох попередніх ми ставали свідками зцілення сліпців, які бачили вірою. В цьому ж маємо розповідь про чоловіка, який з глухонімого стає благовісником Божої присутноті.

Сьогоднішня перекопа складається із трьох моментів. В першому моменті Марко впроваджує нас в суть справи (7,31-32). Ісус знаходиться поза Юдею, тобто поза контекстом праведної юдейської релігійної традиції, яка притаманна конкретній території. Він залишає Тирські околиці і простує в околиці Десятимістя при Галилейському морі. Пригадуємо, що з Галилеї, Ісус розпочав своє благовістя, про котре ми говорили у першій нашій зустрічі. Можемо здогадуватись, що Учитель є у товаристі апотолів, учнів, жінок та симпатиків. В цій перикопі не є вказано конкретно хто є поруч Ісуса. Проте, важливим є наступне прохання тих котрі «привели глухонімого і просили за нього». Це звісно могли бути як учні так і мешканці цієї місцевості.

Другим моментом перикопи є опис зустрічі з Ісусом і зцілення глухонімого (33-35). Ця зустріч завершується тим, що той котрий ніколи не чув, а отже через це не спроможний відтворити звуки і розмовляти – почав виразно говорити. Що означає говорити? Нашими словами ми виражаємо себе і називаємо те про, що говоримо або що маємо на думці. Ісус забирає того кого йому представили і за кого благали на бік від усіх, залишаються разом, Господь і потребуючи. Торкається слиною, згідно тогочасних міркувань її терапевтисних здатностей, молиться до Отця і дає наказ: «Еффата-відкрийся».

Ключовим моментом перикопи (36-37) є неочікуваним і євангелізуючим. Ісус просить зціленого, який тепер говорить виразно і правильно нікому не розголошувати про те, що трапилось. У євангелії ці заборони стосуються моменту коли Син Чоловічий буде прославлений. Так як і апостоли проповідували про Христа після Його Воскресіння, згадуючи увесь час, який були з учителем, але з досвіду перемоги і прослави. Однак і зцілений і ті котрі були неподалік і тільки бачили, що робив Учитель, не тільки були захоплені, але і відповідали на подію словами, які можуть бути відповіддю на Божі: «І побачив Бог, що воно добре» (пор. Бт 1,4.10.12.18.21.25.31) – «Він усе гаразд учинив» (Мк 7,37).

Коріння спільноти

Дивіться також