Отець Тарас Байцар про те, чи маємо ми право на моменти радості під час війни?

Маємо. Радість – це не є щось, що ми можемо сотворити. Якщо у нас немає радості, ми її не вигадаємо. Ну або це буде виглядати дуже лицемірно. Думаю, що найбільше,чого не люблять люди – це лицемірство. Це коли ми витискаємо з себе якусь радість. Якщо її немає, то її немає. Ми не можемо її творити самі. Тому радість – це дар, який ми не заслужили, дар, який є випадковим. Найбільша радість – коли ми чогось не очікуємо і це стається. Ми здивовані, шоковані. Це та радість Мироносиць, які зустріли Христа там, де не чекали, чи зустріли тих ангелів, які чекали при гробі. Радість, жаль, страх, шок, здивування і Божа радість є дарами. І ми не можемо з себе її вичавлювати. Тому ми маємо бути природніми. Коли важко – ми маємо плакати, коли сумно – сумувати, але коли є радість, ми маємо ликувати і святкувати. Треба бути щирими зі собою сьогодні. Поводити себе так, як ми відчуваємо.

Підтримати «Живе телебачення»