Людяність Христа

Одним із головних викликів для Христового учня залишається вірність покликанню навіть тоді, коли усі довкола живуть згідно власної користі та зручності. Саме тому «Світло народів» говорячи про святість та вірність називає їх людяністю: «Тому всім очевидно, що кожен вірний Христовий усякого стану і чину покликаний до повноти християнського життя і досконалої любові, ця святість навіть у земному суспільстві підтримує людяніший спосіб життя» (40).

Сьогоднішня євангельська розповідь тримається саме цієї лінії розкриваючи людяність Христа і Його вміння співвідчувати із тим, хто є в потребі. Перикопа показує нам Ісуса, що проголошує Царство Боже простуючи до Єрусалима. Разом із уже покликаними і обраними апостолами проходить через Єрихон. Вийшовши з нього разом із натовпом, який Йому товаришував при дорозі зустрічає сліпця, Тимеєвого сина. Він, Син Божий, приходить до синів, щоб могли бачити. Цей уривок можемо назвати «зустріччю синів – Ісуса, Сина Отця Бога та Вартимея, сина Тимея». Один в дорозі, щоб дарувати повну свободу людині, інший при дорозі живий, але залежний від ласки інших.

Ця проща до Єрусалима є справді цікавою. Разом з Учителем простують до Святого Місця Божої присутності, щоб з Богом Отців зустрітись. Кожний додатковий голос, крик є перешкодою, яка або слід усунути або затишити. Натовп змінний у своїй думці, як і ті хто є поруч нас. Від «сваріння і настійливого прохання, щоб мовчав» до «сміливіше, бадьорись Він зове тебе», є лишень просте прохання «Покличте його» (Мк 10,49).

Що ж давало витривалості в благанні? Марко розкриває таємницю успіху Вартимея. Він багато слухає про Нього і Його (Мк 10,47) з цього слухання народжується молитва, яка дає сміливіть без плаща-безпеки, безборонним стати у присутноті того, Хто є очікуваним і сповненням обітниці, яку Бог дав Давидові (пор. 2Cам 7,1-17).

Для апостолів, Вартимей є притчею, як бути з Ісусом відкриває очі і як слідувати за Ним із свідомість, що всьому завдячую Йому. В тому самому розділі (Мк 10) знаходимо два ідентичні запитання Ісуса: «Що ти хочеш, щоб я зробив Тобі?». Друге, у сьогоднішньому уривку, до Тимеєвого Сина (в.51), який просить бачити. А перше (в.36), до Якова та Йоана, проте їхнє прохання не про покращення стосунків з Учителем, але про владу – сидіти праворуч і ліворуч у Його славі (Мк 10,37). Перші, хоча й уже покликані і обрані, упривілейовані бо спілкуються з Ним віч-на-віч, проте далекі від розуміння слова Ісуса. І Вартимей, сліпець, який слухає, щоб потім із Ним говорити і просити.

Дивіться також

Проповідь о. Андрія Боднарука у свято Благовіщення Пресвятої Богородиці 25 березня Проповідь владики Йосифа Міляна у Хрестопоклонну неділю 23 березня Чому церква вшановує хрест посеред Великого Посту? Роздуми з єрм. Лукою Михайловичем 22 березня Що значить гігієна спілкування? Роздуми з єрм. Лукою Михайловичем 21 березня Що значить у християнстві покликання до свободи? Роздуми з єрм. Лукою Михайловичем 19 березня Миряни в Церкві: історія Третього Чину. Історії з історії УГКЦ 17 березня